Пташиною мовою хотілося б співати,
Щоб оспівати всю свою любов,
Бо неможливо слів тих підібрати,
Щоб передать красу моїх думок...
Защебетати так, щоб в серці защиміло,
Щоб затаїти подих хоч на мить,
Щоб душа небесним світлом засвітила,
Щоб хотілося співати , а не говорить...
Хотілося б розправить свої крила
Та полетіти в щастя неземне,
Парити, як пташки в небі, що є сили
Та осягнути все омріяне своє...
Та дарувати справжню людську вроду
Та нести тільки світло і добро,
Спіймати благословення свого роду
В коханні жити як долею дано...
Пташиною мовою...
© Copyright: Марина Белобров, 2025
Свидетельство о публикации №125091707367
Свидетельство о публикации №125091707367
Рецензии