НІАГАРА
(з Ніни Краснової, м. Москва)
Щойно вимию своє волосся з милом,
кольору троянди, з запахом суничним,
і піду, піду на зустріч я із милим,
щоб коханням насолодитися вічним.
Мовби «із доставкою себе до дому»,
заявлюсь до нього я з волоссям чистим.
Радість подарую лиш йому одному
милуватись водоспадом золотистим.
Від плечей волосся – хвилі водоспаду...
При свічі у візерунках від нагару,
з насолодою він прошепоче: «Ладо,
локони твої, неначе Ніагара...».
Ниагара
© Copyright: Наталья Номировская, 2025
Свидетельство о публикации №125091607993
Свидетельство о публикации №125091607993
Рецензии