Ни стен, ни окон...

Попытка художественного перевода
(по мотивам стихотворения Лины Костенко)

Ни стен, ни окон, ни хотя бы свеч,
Одни лишь клавиши холодные и руки.
Ты ночь играешь, что смогла сберечь
Столетья, пролетевшие в разлуке.
Я  - не надолго. Только ты не верь.
Спроси судьбу. Ведь я уже навечно.
Клавир сожжён. Ветрам его теперь
Не пролистать уныло и беспечно.
Ни стен, ни окон в доме. Только ночь,
И музыка, и мы, как крылья птицы -
Мы в космосе, где свет уходит прочь,
Чтобы найти у бесконечности границы...
+++++++++++++++++++++++++++++++
Ліна Костенко:
Нема ні стін, ні вікон, ані свіч,
лише холодні клавіші і руки.
Ти граєш і не музику, а ніч,
обвітрену століттями розлуки.

Я ненадовго, але ти не вір.
Я вже навіки, запитай у долі.
Вітри гортають спалений клавір.
Ні стін, ні вікон у твоєму домі.

А тільки ніч, і музика, і ми -
як срібні крила голубої птиці -
у космосі, де сплять іще громи
і обрій світу креслять блискавиці.