Лебедь

Лебідь

Наче марную час, тебе не зустрінувши.
Розум мій – зграя вовчат, що не знали милощів.
Темними крапками плаче надворі шовковиця,
не розуміючи, що біля неї коїться.

В серпні писав листа під сузір'ям Лебедя,
Лебідь мої слова підійняв у небо, а я
навіть не пам'ятаю, які рядки я зшив.
Наче марную час, тебе не зустрінувши.

Тане життя – сивію, слабію, мучуся,
вільна була моя мрія, тепер – заручниця.
Начебто вересень. Чи ти листа отримала?
Лебідь летить і темряву гладить крилами.

Лячно мені. Руйнуюся, божеволію,
хвилями горя розбитий, зламаний болями.
Мила моя, якщо вистачає трепету,
звий мені декілька слів і віддай їх Лебедю.

—>

Лебедь

Словно теряю время, тебя не встретив.
Разум – не знавшие ласки лесные звери.
Тёмными точками плачет в окне шелковица,
не понимая, о чём вокруг беспокоятся.

В августе вывел письмо под созвездием Лебедя,
Лебедь с моим конвертом поднялся в небо, а я
даже не помню, какими словами бредил.
Словно теряю время, тебя не встретив.

Жизнь моя тает – седею, слабею, сломлен,
вольной была мечта, а теперь изловлена.
Вроде сентябрь. Письмо моё получила ли?
Лебедь летит и тьму обнимает крыльями.

Страшно мне. Я разрушаюсь, совсем с ума схожу,
волнами горя разбит, перекроен заживо.
Милая, если хватит тепла и трепета,
свей для меня пару строк и отдай их Лебедю.