Бо Жеви, не вмирай

Бо живи, не вмирай!!!
Бо хто мені дасть дорогу в твій рай?

Бо живи, не вмирай!!!
Бо хто відкриє кватирку в твій рай?

Життя промайнуло,
як спогад, як сон.
В ньому був Ти, і не Був
в чём природа этого?

Крокуючи днями, я йшов, як ти дав,
І ось я прийшов, все отримав як дар!
Всі спогади разом — ти бачиш мої,
І кожну хвилину, що я проходив.



Я серце своє поклав на алтар,
Пірійна МААТ врівноважила сталь!

Мене ти катав серед жерновів своїх
Я терся об них і їх претворив!

Тепер я стою на краю скелі часу
Що скажеш мені, ти, творець Веритасу?

Зімкнулися обійстя,
світ здалечі б’є!
Там обрій безмежній,
там Світло живе!

Все сяє і сяє воно поміж снів,
До себе воно призиває синів!


О ти наш великий Ісусе Христе!
Відкрий своїм дітям обЛиччя Своє!

Щоб їм слугувало воно маяком,
Бо темрява тисне на них батІгом!

Молитву твою ми до БАТЬ_КА несем,
І творим ЇЇ РАЗ Сім — так і Сім!!!

За мир, за любов, ТА за благо усім,
Ми чуєм як молить, Він Сім — так і Сім!!!