Осіння природа вколисує смуток,
Привітно голубить пишнотами дня.
На травах зелених плете візерунок,
Аж поки довкілля не вкриє імла…
А там уже й вечір іде з аквареллю,
Крокує по небу, по кронах дерев,
Рожевим затишком лягає на землю
Втішає мовчанням утомлений нерв.
За вечором ніч починає роботу,
На темному небі малює зірки,
Вона не приховує радість польоту,
Чимшвидше спішить небокрай обійти.
Для Місяця в неї є пензель із срібла,
Щоб вийшов коштовний і дуже ясний,
Щоб срібна доріжка по річці побігла,
І берег від неї засяяв нічний!
Утомлена ніч, утворивши магічність,
Відчує блаженство і з раєм зв'язок…
А потім мрійливо полине у Вічність,
У тайни космічного світу зірок!
Магiчне сяйво
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125091207655
Свидетельство о публикации №125091207655
Рецензии