Мить меланхолii
Мить меланхолії!
В душу вривається смуток!
Вабить у давнє
Гармонія жалісних нот…
Ніжність мелодії,
Наче зціляючий трунок,
Душу вертає
В життя без тривог і турбот.
Дощик нашіптує…
Думка малює минуле:
Поле пшеничне,
Квітучий омріяний степ.
Спогад навіює
Осінь і листя пожухле,
Небо величне
І в домі багато гостей…
Щастя миттєвості…
В серці – тепло і затишок…
Знов оживає
Усе, що було дорогим.
Хвилі полегкості
Душу наповнюють миром.
Сум затихає,
Немовби приспав Серафим*.
*Миро – запашна олива.
*Серафим – в іудейській та християнській релігії – ангел вищого рангу, якого зображували з шістьма крилами.
Свидетельство о публикации №125091207644
Мгновенья меланхолий –
Как скрипки жалкий стон.
Смычок наканифолен,
Но вот скрипач – не он,
Не тот, который душу
Волшебно исцелит,
Гармоний не нарушит,
И боль заговорит.
А дождь стучит по крыше:
Тук-тук, тук-тук, тук-тук…
Под эти звуки вижу
Гостей широкий круг
В моём далёком доме,
На дальней стороне,
Там, где степи раздолье,
Где тёплый свет в окне…
И радости мгновенья,
И счастье, и покой,
Всё было, без сомненья,
Давным-давно со мной…
Вдруг зазвучала лира,
Спустился Серафим,
Смягчило душу миро,
Грусть таяла, как дым…
Елена Куприянова 3 14.09.2025 04:27 Заявить о нарушении
Галина Чехута 14.09.2025 07:20 Заявить о нарушении