Тиха нiч
Наче пам’ять, тоне в калюжках,
Мерехтять в повітрі жовті крильця,
Смутком віддаються в почуттях.
В голові думки кружляють листям,
Зграйками збентежених птахів.
В пам’яті – ледь тліючим сновиддям
Полумінь перейдених шляхів.
Зустрічі, прогулянки, прощання,
Теплий дощик… Роси на траві…
Трепетні миттєвості кохання,
Миті чаювання при свічі…
Вітер стогне… Може занедужав?
Десь блукають неслухняні сни…
Сонне місто тоне у калюжах,
Маревом сумним пливуть роки…
Свидетельство о публикации №125091207634