А сердце тук тук тук
Прокинусь — не збагну,
Де сон, а де інакше бачу,
Де правда — де в пітьму.
Мене від жаху аж трясе,
Мов життя тихенько тане,
Прокинулась — не в поті вся,
А в холоді незнанім
А серце — тук… тук… тук…
Чом так голосно ти б’ється?
Ти вирватись кудись ідеш,
Чи до нього рветься?
Межа між сном і дійсністю
Розтанула в імлі.
Я кличу: “Де ж ти, милий мій?
Повернись мені…”
У сні я бачила картину —
Ти хворий ждеш мене,
Обняв мене слабкими руками,
Шепочеш ніжне все.
Скажи, рідненький, що з тобою?
Чом серце так болить?
Я навіть вдиху не зроблю —
Наскрізь печаль пройде і щемить.
А серце — тук… тук… тук…
Чом так голосно ти б’ється?
Ти вирватись кудись ідеш,
Чи до нього рветься?
Межа між сном і дійсністю
Розтанула в імлі…
Я кличу: “Де ж ти, милий мій?
Повернись мені…”
Я бачила: ми разом з тобою,
І з нами ще малюк,
Йому років чотири, певно, —
Веселий, ніжний звук.
Ти грався з ним і говорив,
На всі питання відповідав,
А я дивилась і раділа —
Мій світ у вас оживав.
А серце — тук… тук… тук…
Чом так голосно ти б’ється?
Ти вирватись кудись ідеш,
Чи до нього рветься?
Межа між сном і дійсністю
Розтанула в імлі…
Я кличу: “Де ж ти, милий мій?
Повернись мені…”
Та сон раптово обірвався —
Мені сказали: хворий ти.
Я не повірю — ти ж прекрасний,
Ти молодий i живий…
А час — то лише куля наша,
Ти сам колись казав,
То переставимо усе ми —
Щоб він над нами не владнав
А серце — тук… тук… тук…
Чом так голосно ти б’ється?
Ти вирватись кудись ідеш,
Чи до нього рветься?
Межа між сном і дійсністю
Розтанула в імлі…
Я кличу: “Де ж ти, милий мій?
Повернись мені…”
Коханий мiй, ти пам’ятаєш,
Що сина обіцяв мені?
І стати чоловіком вірним —
У долі і в житті…
Я тут поставлю крапку тихо,
Та слово стримай, знай…
Ласка будь, коханий мій
Обіцянку свою виконай
А серце — тук… тук… тук…
Чом так голосно ти б’ється?
Ти вирватись кудись ідеш,
Чи до нього рветься?
Межа між сном і дійсністю
Розтанула в імлі…
Я кличу: “Де ж ти, милий мій?
Повернись мені…”
12.09.2025
Свидетельство о публикации №125091202246