Ода Пацюкевичу
У вишневій тіні бюрократій,
Де касети шепочуть «не для всіх»,
Пацюкевич — геній без печаті,
Відкинутий, мов зайвий псіх.
Його палітра — зламані гасла,
Його муза — архівний пил.
Він не просив ні слави, ні смазки,
Лише — щоб світ не був безсил.
У кожній строфі — код і помилка,
У кожнім рифмі — гнів і сміх.
Він реміксує тіні і символи,
І ставить під сумнів твій міф.
Пацюкевич — не бренд, не ікона,
А геній у системі імен.
Його мистецтво — як зона
Де кожен — герой і злочинець.
Свидетельство о публикации №125091103905