Життя, мов соломиночку кидало,
Але втримався Слава Богу я,
Сам з Вінниці з єврейського кварталу,
Там рідна й дорога мені Земля...
Памя'таю що з дитинства вірів в Бога,
Так з вірою своєю до сивин,
Була біля базару синагога,
Лишився в моїй пам'яті равин.
Я бігав з пацанами на Каліччя,,
Потім разом вчіплялись за трамвай,
У Вінниці було своє обличчя,
Та мовила душа, не забувай...
Щей пам'ятаю я Єрусалимку,
Її холми з хатками навкруги,
Південний Буг був дуже гарний взимку,
У снах я бачу дивні береги...
Перед очина вогники вокзалу.
Ночима відчуваю спів коліс,
Тільки на жаль мої роки втікали,
Проїздників відправив під укіс.
Мене мов соломиночку кидала,
Та моя доля видно зберегла,
І в марноті марнот розпізнавала,
Та боронила завжди. як могла.
Писати вірші шанс мені дала.
Автор Геннадій Сівак
11 вересня 2025 року.
Життя, мов соломиночку кидало...
© Copyright: Геннадий Сивак, 2025
Свидетельство о публикации №125091103229
Свидетельство о публикации №125091103229
Рецензии
Дуже добре, Геннадій!
Південний Буг у Миколаеві також був!
Чудові місця!
Тамара Эйдензон-Чёрная 12.09.2025 02:00 • Заявить о нарушении
Південний Буг у Миколаеві також був!
Чудові місця!
Тамара Эйдензон-Чёрная 12.09.2025 02:00 • Заявить о нарушении