Навіяв дощ бажання самоти,
Тієї тиші, що приводить в норму!
Так захотілось в лоно пустоти,
Зцілити там свою душевну втому!
Так захотілось слухати прибій,
Пірнати у стрімкі думок потоки,
Черпати у безмежності морській
Неоціненні величі уроки.
У тиші міркувати про життя,
Вслухатися в чуттів таємну гаму,
Відчути хоч би крапельку тепла,
Того, що краще ліків і бальзаму.
А потім заварити м’ятний чай
З приємними смаками сподівання,
Відкрити для душі чутливий рай,
Де звершуються мрії і жадання…
Бажання самоти
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125091101830
Свидетельство о публикации №125091101830
Рецензии