Як же я люблю цей шум дощу,
Кожну ноту серцем відчуваю,
Краплі сумно котяться по склу,
Ну а я тривоги відпускаю…
Слухаю чуттєвий цей романс,
Втішний передзвін по підвіконню.
Вносить спокій крапель дисонанс,
Не лякає тиша з самотою…
Тішусь візерунком на траві
Човником янтарним у калюжі,
Точки забуваю больові
І нестерпні погляди байдужі.
В шелесті дощу ловлю слова,
Знаю вже давно осінню мову.
Осені шепчу я: “Ти – моя!
Я – твоя! Тебе я чую знову!..”
В шелестi дощу ловлю слова
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125091006999
Свидетельство о публикации №125091006999
Рецензии