У саду веснянім соловей співа,
Над гілками сонце встає.
Та орлина тінь зі східної гори
Впала на наші квітучі сади.
Ой,чому ж у тиші розривається спів,
Над садами падає сивий сніг?
Ми б хотіли зберегти свій сад,
Та чужий наліт нам затьмарив шлях.
Соловей кликав:" Вернись, не ламай!
Нам би зрілий плід, нам би світлий гай".
Та вітер поніс його щирий спів,
І сад затремтів від важких крилів.
Ой,чому ж у тиші розривається спів,
Над садами падає сивий сніг?
Ми б хотіли зберегти свій сад,
Та чужий наліт нам затьмарив шлях.
Зібралась зграя- і в Небо злетіла,
серце пташине до краю горіло.
А орел шукав висоти вінець,
Забув про свій можливий кінець.
Ой,чому ж у тиші розривається спів,
Над садами падає сивий сніг?
Та співа соловей, береже наш сад.
Пісня любові вернеться назад.
П1сня. У саду веснян1м соловей сп1ва
© Copyright: Мария Майор-Килиманн, 2025
Свидетельство о публикации №125091005133
Свидетельство о публикации №125091005133
Рецензии