Шелестить береза під вікном моїм,
Розмовляю з нею у краю чужім…
Я плету їй коси, згадую свій дім,
А вона втішає пошумом своїм.
Дивиться береза в небо голубе
І листочком тихо по вікну шкребе,
Кличе рано-вранці, кличе уночі,
Мабуть, елегійно бути в самоті.
Тягнеться береза до ясних зірок,
До легких хмаринок, білих, як сніжок.
Вітерець леліє граціозний стан,
Зваблює красуню у солодкий бран.
Літо зігріває листя і гілля,
Осінь одягає в пишне убрання.
Я своїй березі казку розкажу,
На розкішні коси стрічку зав’яжу…
Шелестить береза
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125091001901
Свидетельство о публикации №125091001901
Рецензии