Вона з’явилася без попередження. Колись я запитав її:
- Чому ти не телефонуєш перед тим, як прийти?
Вона загадково посміхнулася і відповіла:
- Я ж прийшла до тебе, а не в гості. А ти завжди чекаєш мене.
Так, я завжди її чекав. Я чекав її все своє життя. А дочекався лише тепер,
коли, здавалося, вся надія згасла.
Може, саме надія стає на заваді
здійсненню наших мрій, бажань, прагнень?
Інакше живеш і сподіваєшся, сподіваєшся, сподіваєшся...
Вона прийшла. Надворі було морозно.
Вся закутана в шарф до самого змерзлого носа.
На віях і щоках ще не розтанули сніжинки.
Я обійняв її, і від мого подиху вони швидко розтанули,
а вона засміялася, наче їй було лоскотно.
Розтопленi снiжинки
© Copyright: Наталия Чайка -Зотова, 2025
Свидетельство о публикации №125090802172
Свидетельство о публикации №125090802172
Рецензии