Вона з’явилася без попередження. Колись я запитав її:
- Чому ти не телефонуєш перед тим, як прийти?
Вона загадково посміхнулася і відповіла:
- Я ж прийшла до тебе, а не в гості. А ти завжди чекаєш мене.
Так, я завжди її чекав. Я чекав її все своє життя. А дочекався лише тепер, коли, здавалося, вся надія згасла. Може, саме надія стає на заваді здійсненню наших мрій, бажань, прагнень? Інакше живеш і сподіваєшся, сподіваєшся, сподіваєшся...
Вона прийшла. Надворі було морозно. Вся закутана в шарф до самого змерзлого носа. На віях і щоках ще не розтанули сніжинки. Я обійняв її, і від мого подиху вони швидко розтанули, а вона засміялася, наче їй було лоскотно.
Розтопленi снiжинки
© Copyright: Наталия Чайка -Зотова, 2025
Свидетельство о публикации №125090802172
Свидетельство о публикации №125090802172
Рецензии
