Я зустрів тебе як долю на Майдані,
Ти казала мені: «Пане Андрію»,
Я губився у зневірі й тумані,
А ти запалила в серці ще надію.
Ти - моя Україна, ти - моя весна,
У тобі живе душа моя ясна,
Я тебе шукав крізь роки й міста,
Та любов лишилася навіки свята.
Ти рятувала ранених - виносила їх з бою,
Сміливо йшла крізь вогненний дим,
Я молився, щоб доля лишила тебе живою,
Ніхто не хотів вмирати молодим.
Ти загинула від кулі - палав Майдан,
Де серця кричали й стогнали від болю.
Ми рвались звільнитись від залізних кайдан
І стояли до кінця —
до останнього бою.
Ти - моя Україна,
ти - моя весна,
У тобі живе душа моя ясна,
Я навік збережу
твої рідні слова,
Це моя країна,
іншої нема.
Ты моя весна
© Copyright: Андрей Лавров, 2025
Свидетельство о публикации №125090506731
Свидетельство о публикации №125090506731
Рецензии