До війни не можливо звикнути,
Вона в пам;ять врізалась скалкою*,
Та такою, що вже не витягти
Ані щипцями, ані правдою…
Намагаюсь триматись в спокої,
Але тіло не слуха голову,
Наче веде з ним перемовини,
Про життя в ланцюги заковане…
А зенітка строчить так гучно,
Десь далеко, а ось вже поруч…
В грудях біль, та ще трохи нудить,
Поміж страхів у душу схованих…
Вибух… ще один… не рахую…
Просто збилася — їх багато…
Дяка нашим вартовим спокою,
За прицільність їх бездоганну…
До війни не можливо звикнути,
Вона в пам;ять врізалась скалкою,
Та такою, що вже не витягти
Ані щипцями, ані байкою…
(Ніка)
Вересень 2025
*Скалка — заноза
До вiйни не можливо звикнути
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2025
Свидетельство о публикации №125090506652
Свидетельство о публикации №125090506652
Рецензии