У спогадів безкрайніх нетрях
я загубився, як маля
у шляпці з мрій тривожних фетру
і кубком віри з кришталя.
Мене зміта осінній вітер
з доріг пустих, які ведуть
туди, де пізно вже хотіти
знайти до щастя іншу путь.
І я, іронії підвладний,
мовчу, всміхаючись Йому,
бо йти до Нього геть не складно
і по спіралі, й напряму..:)
Крок за кроком
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125090503320
Свидетельство о публикации №125090503320
Рецензии