Вересень, хтось вирушає до церкви,
ні, не піду, залишаюсь отут,
як нетутешний, бо справи місцеві,
тож не для мене писався статут
хто і куди, і з якою метою.
Не в молитовному настрої, ні...
Ще б тютюну... Що з кватиркою тою,
як би до неї дістатись мені.
Дивно, навшпиньках не можу дістати,
кінчик цигарки сичить у вогні.
М'ята, бо щойно поцуплена в тата.
Дощ за вікном, померанчові дні.
Тут не палити - молитися кращє,
тільки дитині того не дано.
Той, хто шукав, незабаром обряще,
знати б, навіщо потрібно воно,
батьківске слово - це вересень, сину,
кращє молися, спізнився - і все.
Листя водою несе у низину,
слово молитву до неба несе.
Обрій, хмаринка до нього так лине,
як притулявся до Батька Христос...
Дощ. І краплини колотять у глину,
буцімто брязкальцем дзенькає хтось.
брязкальце
© Copyright: Винил, 2025
Свидетельство о публикации №125090500229
Свидетельство о публикации №125090500229
Рецензии