Ділить межі підкоморій,
край не буде нічиїм.
Все мине і сяйво глорій
вмить розвіється у дим.
Каву випито до хвусу
із літами в унісон.
Без ознобу землетрусу
стрепенувся Лісабон,
наче пєра на долоні -
ось і неосяжний рай.
В опечатанім вагоні
шлях душі за небокрай.
Б;ються голуби в заслону.
Небо, наче кам;яне,
близько кольором до льону,
для свободи затісне.
про хвус та глорiю
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125090501821
Свидетельство о публикации №125090501821
Рецензии