Як важко дихати:
дзижчання дронів,
І часті постріли
над містом ППО…
І вибухи, що сильно
б’ють у скроні,
Ламаючи наш розум,
як стебло.
Хтось спішно молиться
про диво на підлозі,
Про те, щоб смерть,
закривши очі, обійшла,
Бо на сьогодні
він лише на півдорозі,
І перед богом
заслуговує життя.
Тікає молодь за кордон –
коріння рветься,
Втрачає соки
Україна без дітей…
Не пригорнути
матерям синів до серця,
Бо повернутися з війни –
це привілей.
У небо, наче сокіл,
лине думка:
Життя народу –
найцінніший скарб.
Немає кращого
у світі подарунка,
Ніж мир та злагода –
життя вершки й нектар.
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2025
Свидетельство о публикации №125090404355
Свидетельство о публикации №125090404355
Рецензии