Привіт, люба Осене, знову зустрілись ми.
Прив'ялене листя лягає до ніг.
Сьогодні ти бідна дарами наспілими,
А я всеж вітаю, бо час твій прибіг.
Ще радуєш сонечком, росами спілими,
Ще птаством співаєш мені за вікном.
Щеб дощиком тихим, йому б пораділа я,
Бо спраглі поля треба сіять добром.
Ще знову снує павутини картинами
Твій лицар невтомний і ткаля павук.
Та сумно мені, що без ягід калини я.
І квітів так мало зацвіло навкруг.
Я ще почекаю червленого золота.
Мережиш завжди так уміло ти ним.
Скрізь пензлем строкато, управно і молодо
Картини народжуєш дивних дивин.
Привiт, люба Осене!
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2025
Свидетельство о публикации №125090403583
Свидетельство о публикации №125090403583
Рецензии
Замечательная у тебя осень! Написана с любовью!
С пожеланием осеннего вдохновения! пусть порадует новыми стихами!
Здравствуй, Верочка!
Нина Уральская 05.09.2025 18:03 • Заявить о нарушении
С пожеланием осеннего вдохновения! пусть порадует новыми стихами!
Здравствуй, Верочка!
Нина Уральская 05.09.2025 18:03 • Заявить о нарушении