просто неба
що сливе; не забув за росу під ногами —
там, де схили дніпрові втулялися в берег,
там, де хвилі назустріч спішили рядками,
там, де спі;шені коні гуляли в нічному,
розбиваючи хвилі на зоряні бризки.
Я так довго блукав так далеко від дому,
що сливе; розчинився у мжиці до риски.
Просто неба в сорочці босоніж наосліп —
хай у світі чудес і принцес достобі;са —
день у день, рік у рік, як обіцяно, поспіль,
я вертаюсь із мрій і зриваю завісу.
Свидетельство о публикации №125090402178