Я так довго дивився у зоряне небо,
що сливе не забув за росу під ногами
там, де схили дніпрові втулялися в берег,
там де хвилі назустріч спішили рядками,
там, де спішені коні гуляли в нічному,
розбиваючи хвилі на зоряні бризки.
Я так довго блукав так далеко від дому,
що сливе розчинився у мжиці до риски.
Просто неба в сорочці босоніж наосліп,
хай у світі чудес і принцес достобіса,
день у день, рік у рік, як обіцяно, поспіль,
я вертаюсь із мрій і зриваю завісу.
просто неба
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125090402178
Свидетельство о публикации №125090402178
Рецензии