Осiнь, привiт!
І дощем прохолодним лякає...
А за літом прийшла вже і осінь...
Хоч її ніхто не чекає...
Та нікого осінь не запитає...
І яке її діло до нас?
Важкий смуток на душу лягає,
Бо вже літа на жаль, пройшов час...
Хоч теплом вже не так буде гріти,
Осінь зовсім не схожа на літо...
Та зів'януть осінні квіти...
Гратись з листям не раз буде вітер...
Ближче до холоду, ніж до тепла...
Все ж, не привід, щоб нам сумувати...
Бо по переду ще і зима...
Тільки нас тим вже не залякати...
Головне, щоб в душі було тепло
І тепло було в кожній оселі...
Щоб дивились у чисте ми небо...
І щасливі були... і веселі...
Свидетельство о публикации №125090307263