Україна не винна,що зараз війна,
Чоловіка сусіда призвали,
Під ворожим вогнем, опинилась вона,
Тут щоденно загиблих ховали...
Його жінка, останні часи не спалА,
Вона звісток від нього чекала,
У турботах скорботних жила,
Та двійняток вночі колихала.
Він дзвонив як завжди на мобільний,
Та коханій своїй чарівній,
Коли час він одержував вільний,
У момент, коли кунчиться бій.
В телефон посміхнувся,
Сива вже голова,
На щиті повернувся,
Залишилась вдова...
Залишилися діти,
тут не вистачить слів,
Таких бід як зтерпіти?
Батько жити хотів...
Боже, дай Україні,
Спокійне життя,
Щоб для кожній родані.
Було мирне Буття...
Автор Геннадій Сівак.
5 вересня 2025 року.
Залишилась вдова...
© Copyright: Геннадий Сивак, 2025
Свидетельство о публикации №125090306220
Свидетельство о публикации №125090306220
Рецензии