На променях віри я в небо злітаю -
На сонячних крилах, в небесну блакить,
А тут, на землі, ми живем - виживаєм,
А тут на землі, все життя - наче мить.
Я падаю з неба, як крила згортаю,
Я вибухи чую і кров навкруги...
За що так людина людину вбиває?...
Та де ж ваша віра?... Одні батоги...
Де ваша, хоча б не любов, так повага?..
Це ваша домівка, це ваша земля!
А всюди війна, як безглузда розвага
То де ж ваша віра?.. - питаю вас я.
А небо так кличе літати, мов хмари,
Та крізь батоги, ми не чуєм слова...
Ось пройдуть віки, розвінчають примари
І знов проросте безтурботна трава.
І буде життя, але нас вже не буде -
Ми будемо інде, як пройдена ніч.
То ж поки вдихаємо повнії груди -
Любімо життя, як безцінную річ.
02.09.2025
i буде життя...
© Copyright: Таня Карбоницкая, 2025
Свидетельство о публикации №125090300270
Свидетельство о публикации №125090300270
Рецензии