Небо осіннє, застуджене вітром,
Марить вночі…
Річка приваблює місячним сріблом
В темній воді…
Ніжно-казково у царстві нічному
Сяють зірки,
Серце стривожене хоче додому,
Шепче: “Прости!”
Дні пролітають, як щастя забуте…
Розпач і сум!
Хочеться крикнути: “Люди, почуйте!
Витріть війну!”
Ось уже осінь і листя пожухле
Будить чуття…
Думка уперто летить у минуле,
В гавань життя!
В гавань життя
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125090204585
Свидетельство о публикации №125090204585
Рецензии