Любов права

То через неї пала Троя.
Вона стояла і дивилась,
Як людська Дикість під стіною
До стріл вкладає свою мстивість.
Весь Пантеон на небосхилі
Молила, щоби ворог схибив.
Просила миру, наче милість.
Просила щастя, наче хліба.
Та тільки стріли долітали
До ніг її німим докором.
І не шкодуючи сандалі
Тоді затоптувала морок.
Так десять років наче в пастці
Шаленим танцем закружляли.
І сивиною вкрились пасма,
І очі у провалля впали.
А серце стало, наче камінь.
Але щовечора, щоночі
Гасила полум'я на брамі
І біль, і страх, і плач, і розпач.
Часом здавалося, - вже мертва,
І розум схибиться раптово.
" За ради чого такі жертви !?" 
--  кидали в спину чиїсь вдови.
" Віддати відьму на поталу
Вовкам голодним Менелая!
Й припинимо війни навалу!" 
- волала чоловіча зграя.
"Любов права"- собі казала
І розпрямляла мовчки плечі.
Та не зреклася, не зламалась
На брамі у прадавній вечір...

Задля Любові живемо ми,
Заради Світлого Причастя.
Мені прийшлось  колись без втоми
Теж боронити своє щастя.
І хоч палала твоя Троя,
Я її  в серці відбудую.
Кохання, це і щит і зброя,
Яка історію нотує.
З тобою тезки не дарма ми,
Бо знов війна іде скажена.
Руйнує чиясь помста брами...

Права тоді була Елена!
Лена Жажкова
01.09.2025
Переклад