Куди зникають метелики восени?
Яскраві, легкі, невловимі, мов літні сни...
Мрії порожні, думки до відлуння пусті...
В чиєму тепер лоскочуться животі?
Солодке чекання прозорого тріпотіння
Змінилось задушливим щемом у сонцесплетінні...
У небо зриваються душі — тонкі павутинки...
Життя — теплий кокон, і смерть вивільняється звідти...
А й справді "куди зникають метелики восени"? Дуже глибокий вірш, у тебе нестандартне мислення і багатий внутрішній світ. Дякую тобі за твої чудові вірші.
Мирного неба нам.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.