Моя душа, немов у клітці пташка,
Для неї звичним став мінорний лад.
Зітхає безпорадно бідолашка,
Немов її побив нещадно град.
Прийшло безсоння знову, просить чаю,
Встаю і йду на кухню… Ніч давно…
А я тут візитера приручаю…
Вже сіло в крісло, наче у гніздо.
П’ємо чайок з цукерками, з лимоном,
Мовчить безсоння, ну а я в думках!
Уже четвертий рік не дома – за кордоном!
Четвертий рік не покидає страх!
Думки спішать, пірнають в невідоме
І хочуть вихід в темряві знайти,
Їм незнайоме почуття утоми,
Якби ж вони змогли допомогти!
Як подолати небезпечну відстань?
Якби ж могла зробити я стрибок!
Питань багато, відповідей – обмаль!
Можливо, я не той взяла квиток?
Мiнорний лад
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125083002273
Свидетельство о публикации №125083002273
Рецензии