Небо вселяє думки ілюзорні...
Меланхолійно!
Хмари блукають, немовби бездомні,
Беземоційно.
Смуток силкується настрій вражати
Безцеремонно!
Роздуми пробують радість сховати
Непогамовно.
Зустрічі літні, рожеві світанки –
Все пронеслося.
Осінь повсюди кладе витинанки,
Зграї, як гронця…
Миті, мов люди, спішать у майбутнє,
У невідоме!
Серце тремтить, як хлоп’ятко безпутнє,
В путах утоми.
В груди вривається холод, як повінь!
Туга незгасна!
Душу втішаю: “Закутайся в осінь,
Осінь прекрасна!
Дощ – не утрата! Візьми парасолю!
Суще мінливе!
Осінь – це диво! Збери свою волю!
Щастя можливе!”
Щастя можливе
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125083002243
Свидетельство о публикации №125083002243
Рецензии