Ми втрачаємо людяність
і калічимо душу,
Довіряючи розум
тим, хто тисне на нас,
Де черствієш від болю,
від агресії трусить,
І на думку спадає
нещасний Тарас.
Що ми чуємо нині,
що за гасла панують?
І чому тільки в смерті
до слави йдемо?
І чому наші діти
в Європі працюють,
А на землях країни
руїни та скло?
Разве жизнь человека
уже не бесценна?
Для чего дипломаты,
законы страны?
Хватит быть Украине
для бойни ареной,
Мы хотим, что бы дети
не знали войны!
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2025
Свидетельство о публикации №125082907801
Свидетельство о публикации №125082907801
Рецензии