Заслабли всі від горя, від отрути?
Чи мов приречені чекають часу?
Чи вже сприймають все, як має бути?
Невже нема від цього всього спасу?
Не так лякає зла організатор, як ті чорти байдужі – виконавці...
Це для пояснень – нелюдський вже фактор.
Невпевнені, прокинемось чи вранці?
Хтось не змовчить, свою проявить волю,
А більшість всеж під кривдою зігнеться,
Ссилаючись на дану зверху долю...
Невже цей світ від зла не схаменеться?
Невже зручніше бути на колінах,
Ніж на ногах у повний зріст стояти?
Тож скільки ще навісити на спини
Потрібно, щоби встати та кричати?
Просніться, люди! Знищують нас, люди!
Один в одного змушують стріляти,
Отруюють по-різному й так всюди!!!
Допоможіть нам, Отче й Божа мати!!!
28.08.2025 р.
Допоможiть нам, Отче й Божа мати
© Copyright: Татиана Максимова, 2025
Свидетельство о публикации №125082804485
Свидетельство о публикации №125082804485
Рецензии