Dvanact let ticha

„Dvanact let ticha“

Dvanact let nazpet on mlcel,
mezi casy, bouremi a vetry —
a doprovazelo ho jen ticho.
Jednoho dne ji zavolal,
pozval ji na obed.

Prohlizel si ji do detailu,
pohledem neuhybal,
vtrhl se do duse —
bez ticha, bez klepani,
jako hurikan.

Se vztekem, hysterii a krikem
hledal tam pro sve presvedceni klice,
minulosti stop,
klekal bez nadeje, bez vzpominek,
kde zustala jen prazdnota a lhostejnost…

Plival a slapal kolem.
Vzapeti, v naval zlosti z odmitnuti,
zavesil telefon se slovy:
„Ty jsi blazen.“

A ona — sotva slysitelne,
jako by septala do ticha:
„Jsem unavena…“

Autor Lidiya Savynets.
___________________________


«Дванадцять років тиші»
____________________________

Дванадцять років тому він мовчав,
між часами, бурями й вітрами —
і супроводжувала його лише тиша.
Одного дня він їй зателефонував,
покликав її на обід.

Розглядав її до найменших дрібниць,
поглядом не відводив,
увірвався в душу —
без тиші, без стуку,
мов ураган.

Зі злістю, істерикою та криком
шукав там ключі для свого переконання,
сліди минулого,
падав навколішки без надії, без спогадів,
де залишилися лише порожнеча й байдужість…

Плював і тупотів довкола.
Згодом, у нападі гніву від відмови,
поклав слухавку зі словами:
«Ти — божевільна».

А вона — ледь чутно,
мов шепочучи у тишу:
«Я втомлена…»

Автор: Лідія Савинець.