ДІРА
Можеш ти посміятись, та краще стривай,
бо природа знущається з нас, мов мішень, -
як не дивно, народжується, кожен із нас,
з величезною діркою прямо у центрі грудей.
Дискомфорта незручностей тіла нема.
Відчуваєш ніяк, хоч і ясно, діра – не твоє.
Спадок рідних? Від Бога, від біса? Однак,
це – не дуже і треба заповнити чимось тепер.
Хтось релігією затикає наскрізну діру,
хтось - речами, а хтось для безумних ідей,
хтось – любов'ю, надією, або інтриг машкару,
ну а хтось в ній плекає лиш близьких людей.
І наповнює людство себе, чим доведеться враз,
не уникнути щоб глупоти, та все ж більших облуд.
Лиш з метою боротися з вітру й стояти, як танк.
Та із дірки душі знов лунає скигливий пронизливий звук.
- з книги «P. S.»
ДIРА
© Copyright: Петр Скорук, 2025
Свидетельство о публикации №125082601443
Свидетельство о публикации №125082601443
Рецензии
