Воскреслi iмена

Що спокуса слабкодухим,
Привід думати мені…
Завше нелюдам кликухи,
Ну а людям – позивні.

Хай у зла єлейна морда
Та медовії вуста.
Але в профіль той же Мордор,
Фас – та сама є орда.

Що робити, що писати?
Бо під лозунги гучні
Завше іродам посади,
Немовлятам – позивні.

Пам’ять важча є, ніж молот,
Час гостріший від серпа
Там, де істина – крамола,
А юрба тупа й сліпа.

Церква до небес не ближче,
Бо на втіху сатані
Сани дістають козлища,
Божі агнці – позивні.

Телевізор не покаже
І не попередить МОЗ,
Що життя сучасне наше   
Це інтрада лакримоз.

І які від цього ліки?
Чи ховатись в стороні?
Нині в боягузів ніки,
У хоробрих – позивні.

Ще вирує чорна пошесть.
Я спочив би залюбки,
Та не можна: Богу – Боже,
А мені – мої рядки.

Може, дух комусь піднімуть...
В мирний час чи на війні -
У поетів псевдоніми
Теж у чомусь позивні.

Кожен діє в певних рамках.
Та задача в нас одна:
Щоб на мордорських уламках
Воскресали імена.