Є жінка, що подібна до вовчиці.
Із нею сон щасливий не насниться,
із нею ніч ніяк не закінчиться,
із нею день ніяк не розпочнеться.
Вона, коли і зникне, — не минеться.
Подібна до вовчиці, жінка-пристрасть —
незламна, невловима, вільна, бистра.
Із нею ночі — чорнії намиста,
із нею дні — у грозах нескінчених.
Вона, коли й в обіймах, — незбагнена.
Вовчицю із очима, що палають,
я жінку знаю цю, але й не знаю,
та до нестями, попри все, кохаю
цю жінку, що подібна до вовчиці, —
щасливу досконалість протиріччя...
Жiнка, що подiбна до вовчицi
© Copyright: Миклош Форма, 2025
Свидетельство о публикации №125082405959
Свидетельство о публикации №125082405959
Рецензии