Думки ясніють восени,
Коли відійде літня спека,
І кураї кочують степом,
Й стоять спустошені лани.
До ладу приведе життя
Сумирна ніч і день холодний,
І напій стиглих ягід глоду,
Що станеш пить для забуття.
А літо… літо, мов стріла,
Промчиться - не змигнеш і оком!
Там на Купала ненароком
Чарівна папороть цвіла…
Ти навіть не шукав сліди
Її можливостей! Мізерно
Плекав обачливості зерна,
Кохання зрікшись назавжди.
Бажання згинуть до зими -
Десь за один десяток кроків.
І я знайду нарешті спокій,
Не відчуваючи вини.
Мене огорне не пітьма,
А біла млость снігів безмежних,
І я віддам тобі належне,
Коли знайду себе сама.
24.08.25
Квiтка папоротi
© Copyright: Малати Воздушная, 2025
Свидетельство о публикации №125082405842
Свидетельство о публикации №125082405842
Рецензии