Те, що колись

Зупинилися роки
Не плюсують їх у долі
Не пресують в рамки індивідів

Залишилися круки
забуті птиці минулої епохи
стерво виживає – щоби жить

припала спогадом атомна мить,
упала пір’їною
на тло земне, уже нове.

Ніхто не цікався,
ніхто не питай, чому
круки стали мудрі.

Літають нащадки землі
переживші людей
не носять їхній ідей

(картинки хмар,
вітрів жар
механіки шквал).

Ніщо не вічно,
але круки не помруть.
Вони мутують:

поїдаючи роками
отруєні радіацією людські тіла –
вони пристосувалися

та пам’ять минулих істот їх не відпускає.
Вона приходить до пташиної голови
і крук РОЗУМІЄ, що все вже не те;

вони стали менше їсти,
вони піднялися в вись,
поки земля зализує рани, від істот, що колись…

Клин – клином,
озонова діра,
космічна множина:

футуристи і вчені останніх епох
знайшли свою правду –
на мертвих планетах немає життя.

2015-02-03

*Частично вдохновлённый дорогой и песней Ария "Последний закат"
**з Концепту: "Вірші для Останніх",
книга в свободном доступе:
https://disk.yandex.ru/i/JrBCacXw7-_-Og