Шумить безсонна річка день і ніч,
Плескоче срібляними* промінцями,
Біжить собі дорогою сторіч,
То луг побачить, то ліси, то храми…
Ріка завжди в підйомі від краси!
Окрилено стрімкий потік пульсує,
Вслухається в пташині голоси,
Вони, як пісня, що жагу струмує…
А в небі місяць стереже зірки,
І сонце – на блакитній полонині!
То пташка пролетить, то літаки,
То райдуга займеться на вершині.
І вітер, як пастух, жене хмарки,
Насвистує на дудці з очерету.
А стадо непокірне – у боки!
Не хоче підкорятися кларнету.
Мелодія над річкою пливе…
Немов свіча від вітру, б’ється хвиля,
Вбирає в себе миро лісове
І запахи магічного чар-зілля…
*Срібляний – нар.-поет. Те саме, що сріблястий.
Безсонна рiчка
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125082405116
Свидетельство о публикации №125082405116
Рецензии