Сьогодні осінню запахло,
З’явився перший жовтий лист…
Здається, й сонечко причахло,
І спека втратила свій хист.
І ранок вийшов із туману,
Тремтів нервово і зітхав,
То кидав оком на поляну,
То спантеличено мовчав…
А я, утомлена жарою,
Стояла, як безсила дщерь,
Листочки гладила рукою,
Жадала літа ще і ще!
Хоча б наперсток, хоч краплинку
Набрати світла і тепла!
Хапаюсь, мов за соломинку,
Та є концепція числа.
Свої у Всесвіту маршрути,
Не чує він бентежний глас!
Ні дня не може більше бути!
На старті – меланхолій час…
Запахло осiнню
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125082405003
Свидетельство о публикации №125082405003
Рецензии