Іще одна пройшла доба,
як пташка промайнула,
і вся небесна, голуба,
за день не згамана пастьба
для журавлиного крила,
у мить загусла, і пітьма
явилась чорношкура.
Все повертається до тла
i блудний син і задум,
ось, на воді блищить тропа
до тебе, чи до джерела,
так хочеться вступити на,
але невидима стіна
забороняє. Фатум.
Проходить біль і настає.
Знеболення омана.
Злітає кулька Монгольф;є
над променадом Монпельє,
іде війна за сотні льє,
її ніхто не виграє,
лише загиблим шана.
Скриплять колеса-стругалі
у бехи, чи мажари,
- а чумаки?, а чумаки
із ран здирають сіль землі
і тулять зорі догори,
бо сплять до самої зорі
небесні кочегари.
світлина: Архіп Куїнджі.
про фатум та мажари
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125082303819
Свидетельство о публикации №125082303819
Рецензии