Глибина похмурного
під ліхтарями вуличними,
між стопами,
між якими не можна ходити, бо прикмети брешуть лихе
веди мене туманами,
мряками й вибоїнами замість доріг
веди мене в порваному взутті
щоби від втоми радісної не відчувати ніг
темрява.
Ведіть мене мої наспіви,
я нашаманю з вами настрій який треба
мої пісні в голові – ви, моя потреба
нужда – слухатися вас, завчити, щоб тривав іще екстаз
мого життя посеред гнилі,
навіть коли сонце пече
листя злим гусаком клекоче, оманює
правда в осені й зимі.
2016-11-10
фото за 2016-11-13, я в Кінотеатрі.
Свидетельство о публикации №125082106921