Травень мого дитинства

Перевод  Майи Ковалёвой (Сурмановой)
стихотворения Натальи Чепурко «Май моего  детства».
Для конкурса поэтических переводов "Берега дружбы" 2025 г.

С украинского языка на русский.

День за днём, как жемчужины в бусах,
И ищу свою радость я в каждой поре.
Только снова душе моей грустно,
Когда ласковый май вновь стоит на дворе.

Возвращает упорная память
В те далёкие детские годы мои.
В лепестковую майскую замять.
И не помню я лучшего, чем эти дни.

Сердцу милы те воспоминанья:
Синь высоких небес, серебро ранних рос,
И зелёной волны колыханье,
На земле, будто снег, лепестки абрикос…

Старый клён, что всегда наряжался
В  бахрому янтаря и на небо глядел,
И раскинувши крылья качался,
И казалось тогда, он почти что летел…

Палисад возле дома родного…
Всходов первая зелень на сельских полях…
Ранним утром – мычанье коровок,
Колыбельные ветра в цветущих степях…

С детворою  я  быстро гоняла,
Наблюдала за вылетом майских жуков,
Одуванчики в горсть собирала,
Зачарованно слушала песнь соловьёв…

Любовалась, как солнце садилось.
А на детской душе так уютно, светло…
А когда стала взрослой – забылось,
Растеряла в душе вдохновенья тепло…

Мне на время бы в детство вернуться,
На минутку хотя б, в моей памяти сад.
К той чудесной весне  прикоснуться,
Отыскать в почках вешних, вернуться назад…

Радость в каждой поре собираю,
Нахожу её, хрупкую, точно во сне.
Вновь любуюсь я маем, но знаю:
Самой искренней радость была в той весне…


Оригинал:

Наталья Чепурко
Травень мого дитинства

День за днем — як перлини в намисті,
І шукаю я радість у кожній порі.
Але знову душа не на місті,
Коли лагідний травень стоїть на дворі.

Вперто пам’ять мене повертає
В ті далекі роки із дитинства мого.
Зовсім іншу весну пам’ятаю.
І нічого в житті — краще травня того!

Дивні спогади ті серцю милі:
Синь високих небес, срібло вранішніх рос,
Колихання зеленої хвилі,
На землі, наче сніг, пелюстки абрикос…

Клен старий, що завжди виряджався
В бахрому янтареву, і в небо глядів
Та, розкинувши крила, гойдався,
І здавалось, злетіти збирався тоді…

Палісад біля рідної хати…
Перші сходи посівів на сільських полях…
Світлим ранком — мичання рогатих…
Колискові вітрів в золотавих степах…

З дітворою я хутко ганяла
І дивилась на виліти «майських» жуків,
Безтурботно кульбабки збирала,
І пташиний мене зачаровував спів…

Милувалась, як сонце сідало.
На дитячій душі так затишно й світло…
А коли я дорослою стала,
Розгубила то дивне натхненне тепло.

У дитинство мені б повернутись —
На хвилинку хоча б, як у спогадах тих!
І до тої весни доторкнутись,
Відшукати її у бруньках молодих…

Радість в кожній порі я шукаю,
І знаходжу її, хитку, наче у сні,
Знов милуюся травнем, та знаю,
Що вона, найщиріша, — в тій першій весні…

Весна, 2018 р.