Заря-заряница

Заря-заряница надевает платье
Багрово-красное и мёрзнет весна.
Ни слёз уж нет, ни сил кричать, *проклятье,
Что это не заря, а царствует война.

Кто негодяй, что смел позвать к нам,
Он в разговоре вспомнил и забыл в тот час?
Про волка речь, а он уж в доме нашем,
Кровавая заря над каждым уж из нас.

К несчастью, не было такого поколенья,
Чтоб проживало б свои годы без войны.
И нет весны, не жаждущей цветенья,
И каждая весна как знак борьбы.

Вьет пташка гнёздышко весною каждой
И в обгоревший лес летит.
Война закончится. Я верю, жажду.
Весной поют об этом соловьи.

06.04.2025

Оригинал

Зоря-зоряниця

Зоря-зоряниця вбирається в шати
Багряно-червоні і мерзне весна,
Ні сліз вже немає, ні сили кричати,
Що то не зоря, а панує війна.

Хто смів її, клятий, до нас погукати,
В розмові згадав і забув водночас?
Про вовка промовка, а він уже - в хату,
Кривава зоря вже над кожним із нас.
Немає такого, нажаль, покоління,
Яке б без війни проживало літа.
І кожна весна так жадає цвітіння,
І кожна весна – боротьба за життя...
Пташина гніздечко весною звиває,
Летить, хоч би що, в обгорілі гаї.
Війна закінчиться. Я вірю. Я знаю.
І знають про те і весна, й солов’ї.

Перевод Савчиц Татьяны стихотворения Светоч (Дорошко) Светланы с украинского на русский язык в рамках X Международного молодёжного фестиваля-конкурса поэзии и поэтических переводов «Берега дружбы» им. Л.Ю. Севера

https://www.youtube.com/watch?v=-VJ0adXNFFc