про вогонь та зливу

Яка страшна пора - вогонь і злива,
і, зрадженим, сам зраджує троянський кінь -
і рже, як грім, і стала дибки грива,
і за нестямою не устигає тінь.
За мурами, високими, як небо,
за відчайдушністю онуків і жінок,
стояти Трої стільки, скільки треба
крізь темінь продиратись світлу від зірок,
стояти мить, добу, тисячоліття,
але Олену в прийми сину взяв Пріам...
На вівтарі лежить розірване плахіття,
і прах вкриває плями від кривавих драм.
Яка страшна пора - вогонь і злива,
і, зрадженим, сам зраджує троянський кінь -
і рже, як грім, і стала дибки грива,
і за нестямою не устигає тінь.
За мурами, високими, як небо,
за відчайдушністю онуків і жінок,
стояти Трої стільки, скільки треба
крізь темінь світлу продиратись від зірок,
стояти мить, добу, тисячоліття,
але Олену в прийми сину взяв Пріам...
На вівтарі лежить розірване плахіття,
і прах вкриває плями від кривавих драм.

Завжди знайдуть для вторгнення ахейці
повіддя к захисту своїх сакральних шор,
аби свободи дух повісити на рейці,
а трохи вище цю ганчірку-триколор.
Так і було, і є, і завжди буде -
личина лицаря, а мародер в сідлі,
йому не честь сім;ї, йому дівочі груди
і сили виссати до краплі кровини.
Авжеж не всіх злодюг навчила Енеїда,
хто марить золотом і зовсім не чита.
Коли нова орда старі приносить біди
з могил встає все та нескорених чота.