про вогонь та зливу
і, зра;дженим, сам зраджує троянський кінь —
і рже, як грім, і стала дибки грива,
і за нестя;мою не устигає тінь.
За мурами, високими до неба,
за відчайдушністю онуків і жінок,
стояти Трої стільки, скільки треба
крізь темінь продиратись світлу від зірок,
стояти мить, добу, тисячоліття,
але Олену в при;йми сину взяв Пріам...
На вівтарі лежить розірване плахі;ття,
і прах вкриває плями від кривавих драм.
Яка страшна пора — вогонь і злива,
і, зра;дженим, сам зраджує троянський кінь —
і рже, як грім, і стала дибки грива,
і за нестя;мою не устигає тінь.
Завжди знайдуть для вторгнення ахейці
повіддя к захисту своїх сакральних шор,
аби свободи дух повісити на рейці,
а трохи вище — цю ганчірку-триколор.
Так і було, і є, і завжди буде —
личина лицаря, а мародер в сідлі,
йому не честь сім'ї;, йому дівочі груди
і сили ви;ссати до краплі кровини;.
Авжеж не всіх злодюг навчила «Енеїда»,
хто марить золотом і зовсім не чита;.
Коли нова орда старі приносить біди —
з могил встає все та ж нескорених чота;.
Свидетельство о публикации №125081906360