Угомонись, мій глупий ум,
як струмінь перед водоспадом,
аби затим, немов бурун,
каскадом ринути, каскадом
сріблястих, кришталевих струг,
тонкіших, ніж у сотах слізки,
лише для того, щоби пруг
нараз розсипався на бризки,
на тьму - до гибелі - думок,
прозорих, наче Бога шкелко,
і крайній з першим тут рядок
ті ж мали сенси, що й веселка.
світлина: Віктор Оніщенко. Маленький водоспад
про шкелко струги та веселку
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125081808090
Свидетельство о публикации №125081808090
Рецензии