Та час летiв

В дитинстві я бував у тьоті  Наді,
З співучим, ніжним  призвищем  Щегло,
Вони мені і мамі були раді,
У  хаті було  мило і тепло...

Коли  ж з'являвсь   з роботи  дядя Міша,
Тоді включався   патефон  старий.
Навіть сусідам було веселіше,
Та час  летів.   летів  вперед мерший.

Вони жили у старому  бараку,
Через роки і він пішов  на зніс,
За ті часи їм виношу подяку,
За те,  що поруч з ними і підріс.

Там  під вікном у них росла калина,
Про неї  кажний  вечер чувся спів,
Мене  ж так виховала Україна.
Тому  я неньки  душу    зрозумів.

Сусіди були блище, ніж родина,
Не зачиняли двері на замки,
Але жила спокійно Батьківщина,
Та в більшості всі  були залюбки.





Автор  Геннадій  Сівак.
15  серпня  2025  року.

Спасибо Ирине Рудзите  за прекрасный
перевод моего стихотворения!
Я к тёте Наде в детстве ходил в гости
Была певунья с кличкою Щёгло,
Она конфеты сыпала мне в горсти
И в доме её было хорошо.

Когда наш Миша приходил с работы,
Тогда включали старый патефон.
И уносились ссоры и заботы
Бежало время, и играл фокстрот.

И семьи жили в тесноте бараков
Прошли года, они пошли под снос.
Осталася калина в полумраке
Бурьян, который вместо дома врос.

Давно нет тёти Нади, дяди Миши,
Но песню про калину слышу я.
Минувшим воздухом с тоскою дышим,
Соседи были как одна семья.
Автор Ирина Рудзите.