Бентежна нiч
Усе не пригадати, так багато!
Несло мене кудись під вітру спів,
А в грудях жваво дихало стакато.
Я бачила поля, гаї, ліси,
Безмежне море, феєричні хвилі,
Високі гори дивної краси,
А ще хмарки у небі срібнокрилі.
Летіла я додому, у село,
Де яблуні в саду, солодкі груші,
Знайоме життєдайне джерело,
Хоча для когось це всього лиш пущі…
Кружляв там над лугами чорногуз,
Бентежилась береза білокора…
Я слухала степів ліричний блюз,
Мелодію натрудженого моря…
Вколисував, благав ритмічний шум,
Мінорні ноти обіймали сушу…
І радість відчувала я, і сум,
Чуття лилися струменем у душу…
Свидетельство о публикации №125081408030